«Мовні одиниці, які беруть участь у процесі функціональних змін, перебувають між собою в ієрархічному співвідношенні. Визначальна роль тут належить мовній одиниці, в якій стається семантичне зрушення, оскільки саме в цьому зрушенні безпосередньо виражається новизна авторської точки зору на зображуване явище дійсності» 2.Візьмемо для прикладу початок твору Олеся Гончара «Прапороносці» 3. У першому ж абзаці вступу актуалізуються в словах значення, які підкреслюють переломний момент — перехід нашими військами кордону. З цим моментом пов'язано все. Слово відтоді, часовий прислівник, поставлене на перше місце: «Відтоді, як передові частини перейшли кордон...». У першому ж реченні — основні компоненти повідомлення: перелом у часі (відтоді), рух частин (передові частини). У слові передові актуалізується значення руху (за передовиками підуть інші частини). У цьому ж реченні — слово кордон, згадка про «горбаті висоти чужої землі», і знову позначення часу — кілька днів.
У другому і третьому реченнях актуалізується значення змін, що сталися у зв'язку з тим, що наші частини перейшли кордон: «стали прикордонники, перевіряючи документи», «мов із землі виріс новий прикордонний стовп і ряба, смугаста будка поста» (33). Відчуття руху підтримується повідомленням, що прикордонники перевіряли «документи бійців і окремих команд, що наздоганяли фронт».
У кожному з трьох речень мовиться про кордон. Кордон, стали прикордонники, прикордонний стовп — все це експлікація, пояснення до семантичного зрушення, яке відбувається далі у слові кордон.
«Кордон!» — так починається другий абзац вступу. Вже в цьому слові ми спостерігаємо зміну. На те значення, яке воно має за словником, у художньому тексті нашаровуються інші, індивідуальні, неповторні, придатні лише для даного випадку (оказіональні) значення. Слово кордон для оповідача і для його товаришів по зброї сповнене тут такого змісту, що наснажує їх новими силами. В ньому і біль страждань, втрат, і ненависть до ворога, і максимальне вольове напруження, і торжество перемоги над злом. Усіх цих значень у словнику проти слова «кордон» бути не може.
Слово «кордон» починає жити в двох системах: в системі природної мови, в системі комунікативних функцій, в первинній моделюючій системі, і разом з тим — в системі художніх значень у вторинній моделюючій системі. Художня мова — в кожному творі — своєрідна система актуалізованих значень слова.
Другий напрямок актуалізації значень пов'язаний з ворожою силою, звідси — образ «горбатих висот чужої землі», семантичне зрушення — метафора чорна неділя і актуалізація тих значень у назві фашистської нагороди «залізний хрест», які асоціативно пов'язуються з образом фашизму: залізо, броня, ковані залізом чоботи; цей залізний хрест — частка бездушної залізної машини фашизму.
Далі у вступі відбувається актуалізація значень, пов'язаних не тільки з воєнною, а й моральною перемогою над фашизмом. Актуалізації цих значень сприяє риторичне запитання, звернене до узагальнено-особового ти і мова від імені ми, яке протистоїть цьому ти: «А чи живий ти, ворожий авіаторе...» Значення цього вислову виходить за межі звичайної констатації стану, це ствердження безсмертя і непереможності народу, який захищає свою Батьківщину. «Ми живі» близьке значенням до Тичининого «Я утверждаюсь». Це також своєрідна експлікація до образу бійців у «зелених безсмертних гімнастьорках».