В зимку в Україні на свята народ співав обрядові пісні. Наприклад - колядки!



На щастя, на здоров’я,
На Новий рік, на нове літо,
Роди, земле, жито, пшеницю,
Всяку пашницю,
Бувайте здорові,
З празником і з Новим роком!



З неба зірка засвітила,
Вже зійшла золота.
Про Бога, про Христа всім возвістила.
Вже зійшла золота.
Про Бога, про Христа всім возвістила.

Над хатами заясніла,
В українських серцях
Про Христа, про Дитя загомоніла.
В українських серцях
Про Христа, про Дитя загомоніла.

І зраділи степи, гори,
Звеселіла земля,
Україна ціла і Чорне море.
Звеселіла земля,
Україна ціла і Чорне море.

І ми, браття, станьмо в колі,
Заспіваймо Христу,
Щоби спас Україну нашу з неволі.
Заспіваймо Христу,
Щоби спас Україну нашу з неволі.



Ой в горах, горах сніги лежать,
А по долинах річки бринять,
А по городах маки цвітуть
Ой туди ішла грешная панна,
Вирвала квітку з макового квітку:
— Якби я такая, як квітка цяя,
То б я здалася князьовому двору,
Князьовому двору, князю самому,
То б я носила дрібнії ключі,
То б я замикала тугії замки.



На небі зірка ясна засяла
І любим світлом сіяє,
Хвиля спасення нам завітала,
Бог в Вифлеємі рождаєсь.
Щоб землю з небом в одно злучити,
Христос родився! Славіте! 2р

В біднім вертепі, в яслах на сіні
Спочив Владика — Цар світа.
Отож до Нього спішім всі нині,
Нашого жде Він привіта.
Спішім з любов’ю, теплом огріті.
Христос родився! Славіте! (2р

Благослови нас, Дитятко Боже,
Дари нас нині любов’ю.
Най ціла сила пекла не зможе
Нас розлучити з Тобою.
Благослови нас, ми Твої діти.
Христос родився! Славіте! 2р



Ой на горі, на високій,
Два дуби тоненькі —
Там Бандера вибирає
Хлопців молоденьких.

«Збиратеся, мої хлопці,
На одну годину —
Визволяти із неволі
Нашу Україну.

Дайте знати, заспівайте
Та в ряди ставайте,
Піднімайтеся до зброї
За святую волю».

Ой ми рано ся зберемо,
Дамо усім знати,
Що ми хлопці, бандерівці,
Підем воювати.



Зажурилася висока й гора,
Що не зродила жита, пшениці,
Але зродила (д) зелене й вино.
А того вина стерегла панна,
Ґречная панна на ім’я Анна.
А стережучи шиттячко шила,
Шиттячко шила, барзо заснула.
Як надлетіли райські пташеньки
Та подзюбали (д) зелене й вино.
А вна на той час пробудилася,
Шитим рукавцем замахнулася:
— Ой шуги-луги, райські пташеньки,
Та не дзюбайте (д) зелене й вино,
Бо мені вина багато треба,
Багато треба на неділеньку.
Я сі в неділю гостей сподію,
Гостей сподію, свого милого,
Свого милого, боярів його.
Ой одні стали за воротами,
А другі стали кіньми під стіньми,
А треті стали в ясній світлоньці.
— Щоби тим дати за воротами?
— Ой тим би дати шовкову хустку.
— Що ж би тим дати кіньми під стіньми?
— Ой тим би дати срібний перстінець.
— Що ж би тим дати в ясній світлоньці?
— Я тим би дала ґречную панну.
Шовкова хустка лиш до полудня,
Срібний перстінець лиш до обідець,
Ґречная панна до конця віка.



Мав Івасенько ворона коня.

Приспів:

Сам молоденький, кінь вороненький.

Ой дав він єму шовкову траву:
— Ой їж, мій коню, шовкову траву!
Ой пий, мій коню, з Дунаю воду!
Чую на тебе три дорожейки:
Одна дорожейка та аж до божейка,
Друга дорожейка та аж до королейка,
Третя дорожейка та аж до панойка.
Та до божейка — по здоровлейко,
Та до королейка — по королівство,
Та до панойка — по миленькую.
Здоровля бере — ніт, не дякує,
Королевство бере — ніт, не дякує,
Милейку бере — знизька ся кланяє.



Коляд, коляд, колядниця,
Добра з маслом паляниця,
А без масла не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.



Кіт змисленний десь ся з’явив,
На полиці горщик розбив.
Треба його уловити,
Треба добре набити,
Нехай знає, пам’ятає,
Миші най ловить, миші най гонить,
Не в пустині, не в яскині,
А в нас в коморі.



Ой ти, пане Іване, гордеє дитя,
Да згорда зайшов в королевський двір,
Їхав полечком — полечко сяє.
Що мені міщани говорять: — Сонечко сходить!
А селяни говорять: — То вже луна світить.
Його отець говорить: — То вже мій син їде,
То вже мій син їде, короговку везе,
Короговку везе королевськую
Да за свою службу молодецькую.