Ліна Костенко - відома поетеса. ЇЇ вірші читають з задоволенням дорослі й діти. Прошу Вас прочитайте своїм діточкам ці творіння!



Сю ніч зорі чомусь колючі,
як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала з кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
а сьогодні вже восени!



Сю ніч зорі чомусь колючі,
Як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала в кручі,
Сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»

Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
А сьогодні вже восени!



Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.
Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.
Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ти, літо, поділось, куди подалось?
Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось!

Осінь брами твої замикала вночі,
погубила у небі журавлині ключі.



Розбігайтесь, людоньки, хто кудою!
Горобець із білою бородою
Що за диво дивнеє? На віку
вперше бачу бороду отаку.

Може, він старійшина чи мудрець?
Може, він заслужений горобець?
Ні, несе у дзьобику він пір'їнку.
Пригодиться діточкам на перинку.



Хлоп'я у полі стежкою прошкує.
Метелик білий в маки залетів.
Чорненький котик в снопиках мишкує,
вони такі під сонцем золоті!

Він ловить шурхіт, шелест, шарудіння,
хапає снопик лапками двома.
А миша знає слово чародійне,
і він її ніколи не спійма.



Було це вранці. Я ще трохи спав.
На землю скочив босими ногами,
Як привітався перший пароплав
Далеко десь з Дніпром і з берегами.
– ту-ту! Ту-ту! – він подих перевів.
І знов: – ту-ту! – гукав щосили.
– ту-ту! Ту-ту! – йому я відповів. –
Бувай здоровий і пливи щасливий!



Дощ полив, і день такий полив’яний,
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок, старесенький, кропив’яний
Блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька,
Мокрі ниви і порожній шлях…
Ген корів розсипана квасолька
Доганяє хмари у полях.



Вибіг місяць з-за діброви,
Погубив на вітрі брови,
Заховав за спину руки,
Ходить лисий, без перуки.
Смуток зорям невимовний:
Ой, який тепер він повний!
А як був молодиком,
Був худесеньким серпком.



Дощик, дощик, ти вже злива!
Плаче груша, плаче слива.

Ти періщить заходився,
Соловейко застудився.

А тепер лежить під пледом,
П’є гарячий чай із медом.